 Розповімо Вам про найменших вихованців футбольного клубу «Арсенал-Київ». З вересня минулого року під патронатом клубу почала діяти безкоштовна секція для п’ятирічних. Важке завдання навчати дітлахів азам футболу випало на долю одного із наймолодших тренерів ДЮСШ – Олександра Москаленка. Але фахівець не злякався, а з натхненням поринув у складну роботу.
– Зараз уже легше, але спочатку було важко. Хлопчаки стали більш дисциплінованими і відповідальними. Швидше міцніють. Не пропускають тренування. Більше того, раніше батьки їх водили на заняття, а нині діти примушують батьків їх водити, – поділився враженнями тренер U – 5 ФК «Арсенал-Київ» Олександр Москаленко.
Дітки займаються вже вісім місяців. За цей час вони звикли один до одного, та встигли потоваришувати. І приходять на тренування з великим задоволенням.
Найменші спортсмени «Арсеналу» мають заняття тричі на тиждень. Саме ж тренування триває 45 хвилин – адже головне не виснажувати організм важкими навантаженнями. Це добре розуміють дорослі. А ще краще тут розуміють - чим раніше почати відточувати майстерність, вчити жонглюванню м’ячем, бити по воротах, тим краще – це буде виходити з роками.
Найменшому вихованцю ДЮСШ Ростиславу лише три з половиною, але дитина з радістю відвідує кожне тренування.
– Наш хлопчик доволі швидко освоївся і комфортно почуває себе у колективі. Відвідуємо лише третє заняття. Але той заряд позитиву важко передати. Головне, що заняття футболом сприяють зміцненню здоров’я дитини, – відзначає бабуся Ростислава пані Ніна Овчарик. Натомість мама Олена Соколовська наголошує на професійному ставленні тренера до своїх обов’язків і додає: «Я від імені батьків насамперед можу висловити подяку школі і клубу. Адже виховання через футбол і колектив завжди приносило хороші результати. Усі мами бажають своїм малюкам усього найкращого. І на сьогодні футбол – цей той максимум хорошого.»
Дивлячись правді у вічі, лише частина відсотка цих дітей стане професійними футболістами, але гра мільйонів дає їм можливість фізично розвиватися, загартовуватися. І, спостерігаючи за ними розумієш - вони щасливі коли грають. А найкращим подарунком для них – є двосторонка у кінці тренування.
– Я ходжу до школи «Арсенал» і хочу грати за цю команду, – говорить Єгор Кузьменко.
– Мені подобається грати у футбол, у дев’ятці м’ячі ловити, діставати, на воротах стояти, по полю бігати, – каже Дмитро Холодкевич.
– Я уболіваю за клуб «Арсенал». Мені хотілося б грати за «Арсенал», коли я виросту, – радісно вигукує Ігор Фесун.
І, зважаючи на таке завзяття, не можна виключати того, що за 15 років саме вони стануть головною надією столичних канонірів, а сама команда без проблем з’ясовуватиме стосунки з провідними командами чемпіонату України, та у Лізі чемпіонів з грандами європейського футболу. Але для цього звісно потрібен час. А нині вони ще діти, яким футбол приносить велике задоволення.
Іван Блохін (www.arsenal-kiev.com.ua) | 
