З одним із них вдалося поспілкуватися у спортивному барі „Планета спорт” під час перегляду матчу чемпіонату України „Шахтар” – „Арсенал”. Болільник зі стажем Олександр Півняк за келихом пива поділився деякими міркуваннями, що, на мою думку, мусять бути почутими новою владою м. Києва.

– Право грати і жити мусить бути надане усім. Не виключення – київський „Арсенал”. Цей клуб потрібен і має бути присутнім у вищій лізі вітчизняного футболу. А теревенити про те, що багато бюджетних грошей витрачається на його утримання – порожні розмови. В Європі чимало клубів фінансуються з бюджетів міських громад. Це ті самі робочі місця. Це престиж, імідж громад, виховання почуття регіонального патріотизму та, зрештою, здоров’я нації, – зазначає Олександр Півняк

До речі, у попередньому 14-тому чемпіонаті України “Шахтар” став чемпіоном через посилення спортивної інтриги у столичному регіоні, що, погодьтеся, прикрасило чемпіонат. “Арсенал” відібрав дорогоцінні чотири очки, яких, власне, “Динамо” і не вистачило, щоб захистити титул. У відсутності “регіонального” патріотизму можна було б звинувачувати у тому випадку, якби “Арсенал” не відібрав очки і в “Шахтаря” на власному полі. Однозначно, на той момент спортивна громадськість заговорила про нове явище – народження у чемпіонаті третьої сили, яка не прагне обслуговувати турнірні завдання ані “Динамо”, ані “Шахтаря”.

– У Мілані на одному стадіоні уживається дві дуже сильні і харизматичні команди. І до „Мілану”, і до „Інтера” нормальне ставлення. Нещодавно я побував на „Сан Сіро” дивився на гру Шевченка – просто неймовірна атмосфера на стадіоні та й в місті. У Києві, звісно, „Динамо” – народна команда, „Арсенал” – молода команда і все у неї попереду на чолі з Олександром Заваровим, якого я ще добре пам’ятаю у якості футболіста. Нехай буде і „Оболонь”, і ЦСКА. Ось подивіться в Москві ж дуже сильна армійська команда. Чим наша столиця гірша?

А згадаймо кар’єру зірки „Динамо” і збірної України Олега Гусєва. Його селекціонери „Арсеналу” відшукали в Сумах, у другій лізі, вивели у перший національний дивізіон, засвітили, створивши умови для розвитку таланту. Тож, чи не варто бачити за цифрами і бюджетами ту користь, яку приносить суспільству великий футбол, що уже давно став соціальним явищем.

На все свій час. Муніципальний клуб ще немає й п’яти років і на початку шляху. Чому б не зважати на те, що найкоротша дорога до вищої ліги саме для вихованців київського футболу, доморощених гравців – це ФК «Арсенал-Київ». Олександр Олексієнко, В’ячеслав Свідерський повернулися до рідного міста, бо в Донецьку кандидати до національної збірної виявилися не затребуваними. Граці молодіжки Андрій Башлай і Олександр Романчук наврядче так швидко могли би пробитися до основи «Динамо». Загалом нині у складі головної команди «Арсеналу» перебуває вісім киян із 25 футболістів!

Столиця має футбольний зміст, а отже, є й перспективи подальшого зростання. І, слава Богу, що виборчі стратегії останньої виборчої кампанії не поділяють переважна більшість киян, адже футбол залишається поза політикою, і за це ми його любим.