Дмитро Жуковський – фанат “зі стажем”. У свої двадцять один працює в офісі однієї з київських фірм і вболіває за київський “Арсенал”. Заради свого футбольного клубу веде жваві дискусії в Інтернеті, повсякчас приходить в сектор на “Олімпійський”, буває на різних стадіонах. В минулому турі їздив до Одеси, і цей виїзд для нього став п’ятим за сезон. Ним рухає мета підтримати улюбленців і в сніг, і в дощ, і в журбі, і в радості. Таких як він - десятків три. Це арсеналівські “ультрас”: досить миролюбиві, освічені, патріотичні. Вони проти лузання насіння в секторі, вони за красиве активне вболівання.

Самопожертву і фанацьку любов не збагнути. Купуючи квитки за власний кошт на поїзд чи автобус, вони мандрують у пошуках фанацького щастя і поширюють муніципальну ідею серед мас. У них дуже часто запитують: “А чому Ви віддали свої симпатії саме “Арсеналу”?

- Добре, а чому “Крістел Пелес”, а не “Тотенхем”? Чому “Мюнхен-1860”, а не “Баварія”? Ці запитання просто дістають на кожному виїзді. “Пацани, Ви - з Києва, а чому ж Ви за «Динамо» не вболієваєте… Я - патріот свого міста. «Арсенал-Київ» -- це муніципальний клуб, який розбудовується, який займає свою нішу, формує нові традиції, нову філософію і ставлення до футбольного процесу. Мені це подобається. Я люблю історію, яка пишеться з чистого листа і в якій є місце для мене. Якщо є улюблена література, улюблена музика, улюблений клуб, то це нормально, коли в людини є право вибору,- зазначає Дмитро, який живе в Інтернеті під ніком “Ewig”.

Фанати “Арсеналу” беруть не кількістю, а якістю. Усі вони пройшли реєстрацію і отримали фан-карти. Їх небагато. Але саме зараз фанацька підтримка муніципальним футболістам потрібна найбільше. І зрозуміти невдачі і певні труднощі фанати можуть. Бо вони щиро вірять, що на зміну поразкам прийдуть перемоги. А втрачене завжди можна надолужити.

- Нас об”єднав новий футбол, а точніше київський “Арсенал”. Після того, як з‘явився київський муніципальний клуб, я з великим захопленням і цікавістю сприйняв цю ідею. І таких як я виявилося чимало. Наприклад, один з нас мешкає у Швейцарії і допоміг мені в Інтернеті створити фанівську сторінку. Зрештою, ми рознайомилися, почали збиратися на стадіонах. І доволі часто їздити в інші міста. Останнього разу підтримували команду на виїзді в Одесі.
- говорить координатор фан-клубу “Арсенал-Київ” 27-річний Ігор Булига, якого в секторі називають не інакше як “Донкі”.

Нині мова про людей, які придумали собі обовязок відвідувати матчі своєї улюбленої команди. На трибуні вони поводять себе дуже активно, мають атрибути і екірування. Спілкуюються своїм жаргоном. Наприклад, шарф із кольорами і символами улюбленої команди називають не інакше, як “рози”. Вони організовано скандують, вигукують гасла-кричали, наспівують пісні. Це найяскравіші фрагментами ідеології фан-угруповання.

Щодо кричалок і пісень – то усі вони з‘являються і проходять випробовуання трибуною. На сьогодні це понад два десятки надно-поетичних творів. Адже кожний щирий фан готовий складати вірші і пісні улюбленій команді. Якими б банальними і простими вони не були, -- головне, щоб від душі.

- Ми обрали для себе шлях, який можна охарактеризувати, як впровадження усього позитивного із західноєвропейської фанівської культури. І намагаємося це поєднати з найкращими українськими традиціями. Ми за красиве і цивілізоване вболівання,
- поділився Dj Тоша, або Антон Маринов, учень 11 класу СШ №58.

Тож, фан-рух ФК «Арсенал-Київ» має чітку ідеологію, стійку членську базу і організацію. На сьогодні фанівське об‘єднання відбулося і згуртовує уболільників та намагається брати активну участь у діяльності професійного футбольного клубу.

Публікація газети “Україна молода”, субота, 19 березня, 2005 року, № 50.